Альбом "Українське поле"
ПІЗНЬООСІННІЙ ЛІС | |
Вірш Олександри Бурбело |
Музика Сергія Брайляна |
| |
|
1.Пізньоосінній ліс – неначе мрія,
Попіднебесна сива таїна, Та хто її душею зрозуміє, Тому і в осені відкриється весна! 2.Сивіють стовбури, мов у тумані, У пледах листя ноги-корінці. Цей ліс – як Вілла, чарівниця-пані, Що з вовни хмар плете тумани ці. 3.Чаклунський ліс! Дерева, наче думи, Відкриті, неприховані, прості, Не сховані листками в шерех, шуми Та в барви, що багряно-золоті! 4.Осипались. Зіткала Вілла пледи І застелила ними все довкруж. По них ступаю. Люба мріє, де ти? Стежиночка звивається, як вуж... 5.Не тільки я отут шукаю мрію, Вона у серці кожного своя! Отож іду і вірю, що зумію Її знайти між голого гілля. 6.Нависло небо низько наді мною, Тримаю ось хмаринку на руці! Осінній ліс не знається з журбою, Купаючись в туманнім молоці. 7.Пограється у піжмурки охоче: Тут заблудитися не дивина! Ось зазирнула Вілла мені в очі Так, наче й, справді, то моя вина, 8.Що в лісі є порубані дерева. А то ж були дуби-чарівники! За ними плаче Вілла-королева, Рукою гладить зболено пеньки. 9.Дивлюся і душею відчуваю, Що моя мрія й думи сивих крон Про те, щоб всі рослини мого краю Росли щасливо, даючи озон! 10.Тоді весна проклюнеться, як квітка, У кожнім серці, сповненім тепла, І цих туманів лагідних намітка Нікому з нас не заподіє зла. 11.Заблудишся, то виведуть стежинки, А може, Вілла поглядом своїм. Відчуєш вдячність кожної рослинки. Отож до лісу, в царство мрій, ходім! 12.Пізньоосінній ліс – неначе мрія, Попіднебесна сива таїна, Та хто її душею зрозуміє, Тому і в осені відкриється весна! ! 2р. | |
