Шевченкові краї

Цвітуть незабудки в козацькім краю понад Россю,

А хвиля срібляста, неначе лебідка, зліта.

Цей край у житах, у вінках золотого колосся

Всіх юністю вабить, хоча й проминають літа.

Шевченка сліди поміж трав, мов краплиночки сонця!

Кирилівка, Моринці, дуб, де малюнки ховав.

А небо таке ж, і хмаринка пливе, наче сон, ця,

І берег над Россю – розкоші квітучих отав!

Я чуюся птахом. Ось руки – широке розкрилля,

А синява неба над Россю глибинно густа!

Тут погляди сяють, тут людність – як птаха стокрила!

Здолає усе, бо козацький цей край неспроста!

Тут Корсунь горів, він палав аж до неба стіною,

І військо Богдана ішло визволять земляків.

Тож Різаний Яр – оберіг незабутнього бою.

Ровів не зрівняли потоки минулих віків.

Та Корсунь постав із пожарів, як Фенікс крилатий.

Кипіла ріка у котлах кам’яних берегів!

А далі пісок, ще за ним – чорноземи багаті.

Потік росьовий не змінився з тих пір, не змілів.

В гранітах нуртує, у піну пірна леопардом,

Аж ген спочиває у тінях високих беріз.

І знову в тисках кам’яних африканським гепардом

Зринає і падає іскрами радісних сліз!

Довкола священна земля у садах і дібровах,

Немов самоцвіт біля стрічки красуні-ріки.

Таке Понадросся, рум’яне, ясне, чорноброве,

В нім долі людські – край Росі повноводі струмки!

Шевченківський край, де історії світлі джерела!

Прозора вода у Росі, наче, справді, сльоза.

Кружляє над лісом, мов спогад легенди, орел, а

На кінчиках трав у лугах розцвітає роса!