Географічне диво

 

Феєрверк – географічне диво,

Барвоцвіт таємний уночі!

І на мить усі стають щасливі,

Мов від щастя в нього є ключі!

 

В другому столітті у Китаї

Феєрверком заяскрів бамбук,

Зрубаний в бамбуковому гаї.

Вибухнув у полум’ї! Той звук

 

Мав відводить пошесті і голод,

І стихійні лиха, неврожай,

Посеред весни раптовий холод.

Феєрверк, всі біди нажахай!

 

І горів бамбук, а в нім селітра,

Деревне вугілля зазвичай

Та ще сірка, що вогнем розквітла,

Відганяли демонів! Стрічай

 

Щедрі дні при добрім урожаї!

Епідемії пощезли враз!

Феєрверк лиху біду жахає

Й постає найкращою з окрас!

 

Марко Поло диво попідхмарне

У Європу землякам приніс.

Знаємо, що це було не марно!

Тож вогнистий попідхмарний ліс

 

Поставав щасливим знаком Божим,

Як благословення навіки!

Вірилось, що біди переможем!

Вогники у небі – маяки

 

Щастя, благодаті і удачі,

Вірності, любові, доброти!

Розквітає райський сад неначе,

Як далекі зоряні світи!

 

Зорепад той, що летить на щастя,

Вісник ще й славетних перемог!

Все задумане, напевне, вдасться,

Збудемося суму і тривог!

 

Осипають цвіт троянди саду

І зринають знову зусібіч.

Розсипає феєрверк відраду

Протягом секунд – стрімких сторіч.

 

Із пелюстки визирає сонце

У веселці ніжній навкруги,

Виринає в голубім віконці

Озера, де з хмарок береги.

 

Осипаються тюльпани білі,

Стелиться рожевий портулак!

Спалахом срібляться заметілі,

В багреці вітрильник, наче мак!

 

Мерехтять над ними зорепади.

Це мистецтво – феєрверка мить!

Для сердець знаходимо відраду

В сяйві, що назустріч нам летить!