Розділ V. Ернеста, або лялька Юля
І знов Аліночка сама –
Вже й ляльки-подруги нема!
– Аліночко! – почувся чийсь ніжний голос.
Аліна розплющила очі і побачила дівчину з карими очима і каштановим волоссям. Вона була одягнена в бордове плаття і дуже схожа на Алінину ляльку Юлю.
– Це... це ти?! – не вірила своїм очам Аліна.
– Так, і мене звати не Юля, а Ернеста! – мовила дівчина-лялька. – Вибач.
– А де Фімка? – запитала Аліна.
– Цей пройдисвіт? – відгукнулася красуня. – Він у Рондо!
– Як у Рондо?! – злякано перепитала Аліна. – Там же Хлоє!..
– Ой! Вибач! – скривилося личко Ернести. – Нічого, щось вигадаємо! Не думай про це.
– Добре, – витираючи сльози, погодилася з новою подругою Аліна.
– А це не твоє? – Ернеста простягнула Аліні медальйон.
– Це... це... спасибі! – ледве вимовила Аліна, обережно взяла річ і пригорнула до серця.
– А тепер на пошуки Хлоє! – урочисто мовила Ернеста. – Олдо ол інріко од Рондо!
І знову Аліна – тепер з новою подружкою – опинилася в чарівній країні. Тут уже настало літо – час у Рондо минав швидко!
– А де живе Ліз? – запитала Аліна.
Медальйон несподівано засвітився, дівчинка відкрила його і прочитала: «Я втік від Ліза, коли той спав, але він, прокинувшись, помітить пропажу!»
– Ти що, хочеш іти зараз до Ліза? – злякалася супутниця, прочитавши. – Але ж це небезпечно!
– Я, уявіть собі, теж прямую туди! – пролунав голос над вухом Аліни.
Це був Фімка! Він схопив Ернесту. Аліна кинулася їй на допомогу.
– Аліно, бережи медальйон – він має чарівні властивості! Не можна, щоб він потрапляв до лиходіїв. Стережись!
– От розпатякалась! – Фімка одним ударом лапи повалив Ернесту на землю, зв’язав її і кинувся до дівчинки.
Та жбурнула камінь у ведмедя, і на хутрі проступила плямка крові! Аліна влучила ведмедю в голову і, мабуть, трохи оглушила його. Поки він витирав лапою кров, Аліна заходилася розв’язувати подругу. Та Фімка швидко оговтався і кинувся до дівчинки.
– Аліно, Фімка! – попередила подруга. – Тікай! Я вже майже вивільнилась.
Фімка зрозумів, що може залишитися ні з чим, і повернувся до Ернести та й потягнув її до Ліза.
Аліна ж, пробігши кілька кроків, спіткнулася і гепнулась під кущ. Погоні не було, але подруги – теж.
Дівчинка знову відкрила медальйон і почала натискати на кнопки: «Дуже багато маю тобі розповісти! Хлоє, будь обережний, ти можеш зустріти ще одного помічника Ліза – Фімку».