Розділ ХІ. Спокуса
Найбільша в світі цінність –
дружба,
Святе єднання світлих душ!
Постаньмо всі за неї, ну ж бо!
Ніхто й ніде її не руш!
– Вставайте! Вставайте, йолопи!
Діти протерли очі: репетував Ліз, а кімната була напівосвітлена.
– Чого ти від нас хочеш? – грубо спитав Хлоє.
«Ось він, ворог, – подумав хлопець. – Дівчата мали рацію: не слід нам з Вінсентом сваритися, бо не здолаємо його».
Тож Хлоє уже шкодував про сварку з Вінсентом.
– Заспокойся! – крикнув Ліз.
Схопив за руку Аліну і потягнув до стіни. Хлоє кинувся за дівчинкою, проте стіна перед його носом знову зімкнулася.
А тим часом Ліз уже вів Аліну довгим підземеллям до свого палацу. Було темно, лише подекуди на стінах горіли смолоскипи. Стіни палацу – з білого мармуру – посіріли від диму і попелу. А підлога виявилася ... дзеркальною.
Ліз пройшов у світлу кімнату, сів за стіл і жестом запросив Аліну сідати. Дівчинка примостилася на краєчку стільця.
– Думаєш, мені так легко вбивати? – запитав Ліз, говорячи тихо і розмірено, ніби всвердлюючи кожне слово у вуха дівчинці. – Гадаєш, просто дивитися в очі істоті, яку через декілька днів уб’єш? Тобі теж нелегко буде дивитися, як твої друзі помирають. А хочеш їх врятувати?
– Так, – ледь хитнула головою Аліна.
– Тоді присягни мені на вірність!
Ця пропозиція була такою неочікуваною, що Аліна сповзла зі стільця на долівку:
– Що?!
– Присягни мені на вірність, і їх, твоїх друзів-в’язнів, відпустять! Правда, ти з ними вже не побачишся… – Ліз походжав побіля Аліни. – А замість них у тебе будуть смачна їжа, кімната, білий тигр і навіть у твоєму розпорядженні буде Лон. І він слухатиметься твоїх наказів, а не моїх! Хочеш?
– Ні! Ніхто і ніщо не замінить мені моїх друзів! – закричала Аліна.
– Я тобі дам на роздуми два тижні! Саме тоді північна частина Рондо знаходитиметься під впливом планети Венери. Але ти ці тижні проведеш не біля своїх друзів! За цей час ти звикнеш до мене, до мого палацу, до розкоші, якою будеш оточена. Сподіваюсь, ти розумна дівчина і приймеш вірне рішення.
– У такому разі сьогодні ж переведи моїх друзів до кращої кімнати в палаці, – хитро посміхнулась Аліна і додала: – Та не забудь про Ернесту!
– Ну, гаразд, – знехотя погодився Ліз, – але ти обіцяй, що будеш королевою Рондо!
Ліз допоміг Аліні підвестися і провів її до іншої кімнати. Вона була просто-таки королівська – кришталеві колони по чотирьох кутках обвиті трояндами, підлога вкрита величезним килимом, гаптованим золотом, диван під паланкіном.
Ліз непомітно вийшов.
Аліна пройшла на балкон і визирнула в двір палацу. Вона побачила білого тигра, що стояв на засніженій землі.
– Зима, – здивовано видихнула дівчинка.
– Можна? – чемненько запитав такий грубий раніше Лон.
– Вийди! – ні з того ні з сього гаркнула Аліна.
Перед нею стояло питання: непоступливість чи багатство?
– Виходжу, виходжу! – заквапився Лон.
Тільки-но той вийшов, Аліна гепнулась на диван і заридала.