Пам’яті юного таланту
Пам’яті юного таланту,
вінницькій поетесі та письменниці
Олександрі Бурбело, життя якої
обірвалося в розквіті творчості
Як жаль, що тебе немає,
Вже осінь сліди замітає.
Ти десь там, у інших світах,
Літаєш, як білий птах.
Можливо, ти зіронька ясна,
Яка навіки не згасне.
Чи то ти срібляста сніжинка,
Чи, може, на квітці росинка.
Ти – поруч і так далеко,
Заплакав у хмарах лелека.
Здається – твій голос лине:
Привіт, рідна Україно!
Ти дуже її любила,
Для неї жила і творила.
Рядки дарувала співочі
У сині безсонні ночі.
Так рано ввірвались вервечки,
Спинилось гаряче сердечко,
Уквітчана терном дорога.
Пішла ти служити Богу.
Книжки, наче золота злитки,
Без тебе вони, як сирітки.
Я їх, як дітей, пригортаю
І знову читаю й читаю.
Яка не дитяча в них суть!
Від смутку в очах каламуть,
Що смерть мрії всі обірвала,
Тебе в світі цьому не стало.
Живі лиш легенди, балади,
Моя українська Лада,
Їх з вуст вже нікому не стерти,
Хто слід свій лишив – той безсмертний.
Тамара Артем’єва
Вересень 2014р.