Форзиція
Під березневим небом вже стою,
Тамуючи зимову сутінь серця.
Хмаринонька зі срібного відерця
Цвіт полива в прозорому гаю.
Форзиція у золотім рою,
У дзвоні сонячних високих терцій,
Між трав і сині, наче, справді, в теці –
Коштовне руно в рідному краю!
Весна вселяє нитку малахіту
І вишиває гладдю по канві
Стежок, прокладених назустріч літу.
А почуття, палючі, вогневі,
Що навесні властиві завше світу,
Нам подарують радощі нові!