Пролог
Вечірній полум’яний диск сонця торкнувся лінії горизонту. Його промені вже не засліплювали, але гріли, здавалося, з тією самою силою і завзяттям.
У напівтемному приміщенні бібліотеки під блимаючим світлом єдиного більш-менш справного бра за широким коричневим столом сидів Мохаммед аль Саїд.
Так він уже сидів дванадцяту годину поспіль. Він не пам’ятав, коли останнього разу спав чи хоча б відпочивав. Можливо, два дні тому, можливо – три, а можливо, й тиждень…
Коли його набряклі очі починали сіпатися і заплющуватися, він випивав чергову чашку кави і деякий час міг знову працювати.
За годину Мохаммед уже не бачив нічого, окрім олівця, якого тримав у руці, листка паперу і старої пошарпаної книги. На палітурці значилось: «Легенди та міфи Єгипту».
Ще через годину його розбудила бібліотекар і повідомила, що бібліотека за п’ять хвилин зачиняється. Єгиптянин неуважно кивнув і спробував відсунути книгу, але олівець випав з неслухняних пальців і гучно ляснув об підлогу, розкришивши по паркету чорні крихітки графіту.
Ледь доплентавшись до дивана, Мохаммед завалився спати, і ніхто – ні бібліотекарка, ні сторож – не могли його добудитися. Він уже знайшов усе, що хотів. Лишалося головне. Але нехай воно відбудеться завтра…
А все почалося з того, що якогось чудового дня Мохаммед аль Саїд натрапив на один дуже цікавий переказ. У ньому йшлося про те, що багатий та щедрий фараон на ім’я Ехнатон нагородив ефіопським золотом «за особливі заслуги свого слугу і дав йому на збереження частину чарівного кам’яного скарабея, а слуга переніс коштовність на кілька років назад, заховавши у корінні величезного старезного сикомора», бо знав, що минуле – то надійна схованка.
Мохаммед не звернув би на цю історію великої уваги, якби через декілька днів не помітив у антикварній крамниці частину скарабея, виточеного з каменю і, як дві краплі води, схожого на чарівну річ слуги з недавно прочитаного переказу. Мохаммед, не вагаючись, купив частину прикраси, оскільки й коштувала вона порівняно недорого, а могла відкрити чудові, проте тоді ще такі примарні перспективи.
Понишпоривши в Інтернеті, Мохаммед довідався, що такий фараон і справді жив ще до нашої ери і що тим слугою був Мерисетан Туарин.
Майже повіривши в казку, Мохаммед аль Саїд вирішив завтра ж випробувати коштовність. У переказі було сказано: «… перенестися в часі з допомогою частини чарівного каменя можна, лише знаючи точну дату прибуття в минуле…»
Роки життя Мерисетана, слуги Ехнатона, Мохаммед знав. Лишалося придумати план. А план найкраще придумувався в бібліотеці, біля древньоєгипетських переказів. У них, до речі, знайшлося чимало нової, цікавої для Мохаммеда, інформації про життя в Древньому Єгипті.