Феї
Прийшла зима, така осяйно срібна,
Немов із книг славетних братів Грімм.
Зимова казка всім нам необхідна.
Отож, на її пошуки ходім!
Край стежечки понамітало кручі,
Та придивись: хатинка між снігів!
І чути голоси чиїсь співучі,
Але ніяк не розібрати слів.
Сховаюся під гілкою ялинки
І роздивлюся, що це за житло?
Із хвої осипаються сніжинки,
Від хатки трохи повіва теплом.
Ось скрипнули малесенькі двірчата,
І вийшла фея в білім кожушку,
За павутинку витягла санчата
І почала кататись по сніжку.
Сміялася, немов дзвенів дзвіночок!
До неї вийшли подруги її.
У кожної на голові віночок
З пушинок, що згубили снігурі.?
Вони, як діти, гралися у сніжки.
Я ледве втрималася, щоб не підійти,
Та, видно, змерзли їхні босі ніжки,
Злетіли і сягнули висоти!
Спочатку мого зросту, потім вище.
А саме починався снігопад!
Ось налетів із півночі вітрище,
І феї не вернулися назад.
Десь полетіли – вони ж всюди вдома,
І зручно їм у вітру на крилі.
Полинули в країни невідомі
В казковім сяйві феєчки малі!