Духовна чистота
Вже біло скрізь, а сніг все пада й пада!
Люблю я снігопади не дарма:
Є в заметілях для душі відрада,
В очищенні, яке несе зима.
Лиш чистотою сповнене довкілля!
Неначе велетенський білий птах
Сховав нас, мов курчаток, в срібне пір’я,
І ми забули, що буває страх,
Що, може, й справді є загроза світу,
Чигає на нас майя календар.
А тут зими чарівної Леліта
Прийшла до нас, неначе Божий дар.
Є затишок в наметах заметілі,
Які вона розставила довкруг.
Мов яблука упали скороспілі
З гілок дерев засніжених на луг.
Тож, чистота блакитних сніговіїв
По вінця наші сповнює серця.
Сльозою мені зблиснула на віях
Любов безмірна світлого Отця,
Який про нас піклується недремно
І не шкодує нам свого добра.
Ми живемо на світі недаремно.
Для нас різдвяних радостей пора!