Країна дитинства
Гаряча стежка поміж споришів,
На полі шурхіт листя кукурудзи.
Дзеркальне плесо в тінях комишів –
Це володіння Яви Кукурузо.
Павлуша нас запрошує в метро,
Щоб не спізнились часом на кориду.
Скрізь золотими квітами добро
Цвіте на радість дітям всього світу.
Відвагою наповнені серця –
Під силу подвиги, як і Гераклу!
Дитинству тут ні краю, ні кінця.
Загляньмо ж до дитячого театру.
Малі артисти обирають ролі,
І мріють невгамовні хлопчаки,
Що, вивчивши усі науки в школі,
Навчаться ще й водити літаки.
Чи як солдати стануть на сторожі,
Щоб зберегти свій волошковий край.
Чи моряками будуть вони, може?
Доріг багато – думай, обирай!
Там досі по стежках біжить дитинство,
Де нетрі кукурудзи до ріки.
І Всеволод Нестайко урочисто
Його вітає помахом руки.