Дружба
Дружба – це велика, справді, сила!
Дружать небо і вітрила мрій.
Ще малою дружбу я відкрила
У сестрі і подружці своїй.
Разом ми казки тоді читали,
Потім у них гралися в дворі,
І було нам всього дня замало,
Отакі ж бо друзі-казкарі.
Потрапляли в зарості страшилок,
У козацькім лісі, край вікна.
На галявині смішинок-веселинок,
Де у хлопців часто йшла війна,
Ми під вишнею звели собі палати
І варили із трави борщі,
Що смачніших годі й розшукати!
А веселки, сонце і дощі,
Від яких не рятувала стеля,
Бо її в оселі й не було.
А довкола ніжних барв пастелі
І моря калюж, ще й пліт, весло!
Нас чекали мандри кругосвітні.
Ось Везувій, що давно дріма,
Антарктиди дні морозно-літні,
Де пінгвінів теплоперих тьма.
А вистав Пальміра легкокрила –
Реквізит робили залюбки.
Справді, дружба – це велика сила!
Вона з нами, хоч біжать роки.