Петрусь на милицях ходив,
Бо ногу підвернув.
Та трапилося диво з див –
Про милиці забув,
Коли в дворі кипіла гра,
Раділа щиро дітвора.
Без милиць він до них,
І біль в гомілці стих.
Покинув милиці Петро
Не на біду, а на добро!