Карби осені
Ожина спіла вечорів осінніх,
Тривоги павутинки між отав.
Люстерком неба голубіє став
Серед природи видозмін нетлінних.
Троянд червоних догорає ватра,
Жоржини доцвітають у дворах.
Сама собі біліє на вітрах,
Неначе сніг, серед городу айстра.
І облітають, як сніжинки перші,
Її задуми ніжні пелюстки.
А груші розтрусили всі листки
І ловлять зорі в крон округлі верші.