Поезії моєї серце
Мої вірші – подільське озерце –
В ньому сонця ранкового сни –
У вінку первоцвітів, як серце,
Синьоокої мрії весни.
Б’ють джерела, збігають струмками,
І поезії світла ріка,
Зовсім юна, пливе між віками,
Швидкоплинна, привітна така.
На вербі, в казці віття, відерце.
Зачерпни собі з річки води –
Стане весело й легко на серці!
Тож приходьте частіше сюди.
Хвилі рим і метафор окраса,
Та, повірте, не це головне.
Рідна земле! Признаюсь відразу,
Твоя доля турбує мене!
Щоб краса мого любого краю
Не злиняла від лютих дощів,
Я цвіт папороті відшукаю
В українськім святилищі слів!
Річка лине, як птах легкокрилий.
В берегах – і ліси, і поля.
О, Поділля, о краю мій милий!
Ти трудящого люду земля.
І нікому тебе не додбати –
Працьовитим належиш рукам.
Вийшла доля із білої хати,
Щоб моїм помогти землякам!
Щоб жили у щасливій твердині
І пишались плодами труда
В незалежній своїй Україні!
Щоб минало їх лихо, біда.
Щоб родило у радості поле
І рясніло, немов зорепад.
Україно, свята наша доле!
Розквітай нам на щастя, як сад!