Синевир
Це щастя – бути у своїм народі
Під захистом правічного крила.
Як народилась, так живу відтоді,
Мов океану крапелька мала.
У ній усі його надії, і натхнення,
І сила, і могуть, і супокій,
Його любов, його благословення
В оцій легенькій крапельці малій!
Тому, коли почую спів народний,
Зустріну на путі рясну вербу,
Де Синевир ряхтить багатоводний,
Подібну українському гербу
Своєю тінню на ясному плесі,
Вербу серед широких берегів,
В мені, як в українській поетесі,
Зрина жага до українських слів.
Калинонька, тополя, люба вишня,
І небо, і високі небеса,
І верби, верби, їхня врода пишна,
І краю українського краса!
А мальви, що розквітли на причілку,
А матіоли пахощі вночі,
Черешенька рум’яна на узгірку,
А ще узвар, медові калачі,
Солодкі та духмяні – наче з неба
Спустилися, із сонячних печей.
Живе в нас українського потреба
Сльозинкою у кутиках очей.