Пророцтво
Вже третій день ішов пекельний бій!
І бачив сокіл, що літав під хмари,
Як рвався війська темного сувій
І розлітались по степу примари.
Та часом бій, як пекло, закипав!
Орися тамувала свіжі рани,
А знахар вже з мечем посеред лав,
Де братнє військо рушило кайдани
Монгольської неволі на віки!
Схитнулася орди лиха орава.
Схилився віщий старець:
– Вояки!
– Я гину, та не згине бою слава!
Віднині і навік уже не та,
Яку ми знали, Золота Орда!