Стратегія славетного бою
Забула, видно, Золота орда,
Як князь Данило Галицький, бувало,
Гонив, немов шкодливого кота,
Куремсу-хана, і осине жало
Йому тоді він висмикнув таки,
Вберігши Україну від розбою.
Півколом лаштував свої полки,
Маневрував, міняв їх в ході бою.
Така ж стратегія і тут була!
Орди кіннота, навчена до бою,
Ввірвалася, неначе темна мла,
І стріли градом вкрили степ собою.
Немов залізним сіючи дощем,
Летіла, як зав’язані їй очі!
А супротивник відхилив плече:
– Лети у безвість, люта потороче!
І полетіла, наче ураган!
Але ж кому тут голову відтяти?
Нема кому завдать найтяжчих ран…
Де ж воїнство вороже, де солдати?
У шалі лету проминули їх…
Тепер назад! Ординець вже дошпетив!
Потрапив поміж строїв не своїх,
А далі з флангів люто арбалети
Фланкують. Гине вража «золота»!
Як кажуть, взята бою висота!
На Волзі став Мамай – нема підмоги,
Замкнулися в степу оцім дороги!