Парнас
Присвячується
Жорнику Віктору Михайловичу
Поета дім. Край стін полиці книг.
Ясні безсонні вікна в світ далекий.
І чи мороз, чи дощ, чи літня спека –
Усе творця оберіга від лих.
Картини сина. Підійду до них.
Для батька то і ліки, і аптека.
На них же море, і летить лелека,
І квітне сад, де вітерець притих.
Довкола музи. Спочива Пегас.
Господар, сивочолий і величний,
Запрошує до кабінету нас.
Все просто, дивовижно, поетично!
– Таким буває, вочевидь, Парнас? –
Спитаємо у думці риторично.