Первоцвіти
Здається, що довкруж іще зима.
Усе кориться непорушній владі.
Ліси, узгір’я на сніги багаті.
Кінця морозам, віхолам нема.
Та цей полон холодний недарма
Для проліска не стане на заваді.
Підсніжники дрібненькі, та завзяті.
Ніщо їх не злякає, не злама!
А перший цвіт осяє наші душі,
Розбудить світлі, щирі почуття,
Що не скорилися зимовій стужі!
І ми побачимо новий овид життя.
Постанемо за правду, небайдужі,
Щоб не спізнать гіркого каяття.