Мадонни української землі
Ця яблунька нагадує матусю.
Бач, яблучка тримає на гілках.
Зірветься вітер, і охопить страх,
Що він усіх її дітей обтрусить.
А мама нахиля голівку русу
До мене, ще малої, на руках.
Сад спогадів у золотих казках,
Де я ще тільки-но ходити вчуся.
Мадонни української землі,
Матусі наші, лагідні й щирі!
То берегині в місті і селі.
Вони навчають жить в любові, в мирі.
У погляді і радощі, й жалі.
О, прихисток сердець в життєвім вирі!