Квіти-дзвоники
Минає ніч, і знову сяє день.
За синню невидимки сяйва зорі
Сховалися, як рибоньки, у морі
Білявих хмар і сонячних пісень.
А квіти-дзвоники: «Дзелень-дзелень!»
Прислухайся, почуєш їх у хорі.
Вони дзвенять, їх голоси прозорі!
Сховались за зарослий мохом пень.
Старезний. А вони, малі і юні,
Красі і щастю служать повсякчас,
Блакитні і рожеві, тонкострунні!
Вітри несуть отой мотив до нас.
Озвалися берізоньки-красуні,
Ще й дуб могутній приєднав свій бас!