ІІ. Ранок фараона
Тутанхатон (ім’я його зміниться на Тутанхамон після релігійної реформи на честь бога Амона, і з таким іменем фараон увійде в історію) розплющив очі, глибоко вдихнув і… посміхнувся. Він був фараоном. Фараоном ХVІІІ династії! Він був одружений з однією з дочок Ехнатона та Нефертіті – Анхесенамон. Оскільки Тутанхамон, возведений на трон у десятирічному віці, правити ще не міг, його посаду тимчасово займав Ейї, колишній візир Ехнатона, але невдовзі він відступить від своїх обов’язків.
Вчора Тутанхатонові виповнилося шістнадцять. Святкували гучно, як і годиться у фараонів. Голова гула, може, від вина, а може, від того, що надто пізно ліг спати.
Тихесеньке і водночас вимогливе «няв» привернуло увагу Тутанхатона. Він повернув голову – у кімнату увійшла Бастет, кішка, якій було дозволено гуляти скрізь у палаці і поза ним. Пухнасту назвали так на честь богині-кішки Бастет, яка, за віруванням єгиптян, знищувала мишей і зберігала врожай.
Кішка пройшла до середини кімнати і вистрибнула на стілець, який стояв там саме для неї.
Тутанхатон підвівся і визирнув у вікно, обіпершись обома руками об підвіконник. Під вікном кучерявився величезний сад з фініковими пальмами та інжировими деревами. Цвітуть-буяють квіти. Трохи поодаль навколо тичок в’ється виноград.
Посеред саду викопано ставок, у якому плавають гуси й качки. Коло ставка трудяться слуги. Вони зачерпують воду з водойми і поливають рослини.
Фараон вернувся до Бастет, взяв її на руки і вийшов у сад. Бродити поміж дерев, вдихати чарівливі пахощі квітів, годувати з руки качок в озері чомусь було для нього найвищою насолодою.
Бастет втікла від нього ще на півдорозі до саду.
Пройшовши тоненькою стежкою поміж фінікових пальм до ставка, Тутанхатон опустився на коліна, зачерпнув долонями воду і вмив лице. Відвів руки від обличчя – його обдуло ще прохолодним зранку вітерцем.
Фараон посміхнувся знову. У нього стало традицією ось так, кожного ранку, вмиватися в цьому ставку. Качки до частого гостя вже звикли і підпливали поділитися своїми качиними новинами, зовсім не боячись його. Ось і зараз навколо Тутанхатона зібрався невеличкий гуртик цих птахів. Деякі перевальцем виходили на берег і вмощувалися біля хлопця, інші просто підпливали, залишаючись на воді. Всі голосно крякали, розповідаючи свої історії. А Тутанхатон гладив їх по голівках, відчуваючи м’який пух під пальцями.
Юнак подивився на сонце, що сходило, – йому потрібно було повертатися до своїх фараонових обов’язків. Вони не чекатимуть!
Тутанхатон зітхнув і важко підвівся із землі – качки розчаровано закрякали.