ІІІ. Розкопки
– Доню, вставай!
Почувши ніжний голос матері, Лана прокинулась, але очей не розплющила – їй хотілося ще хоч трохи поширяти на легеньких крилах мрій. Невже вона сьогодні бачитиме розкопки? Справжні археологічні розкопки? З таємницею, ризиком і незрозумілим трепетом перед щойно відкопаною річчю? Так це ж чудово! Як довго вона на це чекала!
* * *
– А куди ми поїдемо сьогодні? – поспіхом набиваючи рот вишневими кексиками і запиваючи їх чаєм, запитала Роксолана.
– На розкопки гробниці одного маловідомого в наш час фараона, який, мабуть, був близьким родичем Тутанхамона, фараона вісімнадцятої династії, – відповіла Ганна (так звали матір Роксолани), нарізаючи хліб для канапок. – Можливо, це був його старший брат Семнекхар. Якщо, звичайно, Семнекхар взагалі був братом Тутанхатона!
– Можливо, Тутанхамона? – виправила Роксі.
– Тутанхатон – це справжнє ім’я фараона. Ім’я Тутанхамон же з’явилося після того, як правитель повернув Єгипту бога Амона, замінивши ним Атона, – пояснила мати. – «Тутанхамон» означає «живий образ Амона».
– А що означає «Тутанхатон»? – зацікавилася дочка.
– Дуже просто – «живий образ Атона». До речі, увів у релігію Атона батько Тутанхамона Аменхотеп ІV, який, започаткувавши атонізм, назвав себе Ехнатоном, тобто «угодним Атону».
* * *
Піскова пилюга над пустелею висіла в повітрі напівпрозорим килимом. Вітру майже не було, і тому спека відчувалася особливо гостро.
Роксолана зійшла трьома низенькими східцями у фургончик, і блаженна прохолода охопила її – кондиціонер працював уже четверту годину поспіль. Лана відкрила чергову пляшку мінералки і відпила кілька ковтків.
– Роксі, іди сюди, ми дещо знайшли! – почула дівчинка голос батька.
Вона вийшла з фургончика і помітила усміхнених батька, матір та ще декількох людей з їхньої експедиції. Батько ніс на підносі маленький кам’яний предмет, якусь коштовність. На ньому щось було написано ієрогліфами.
– Можна? – вона простягнула долоню – невже настав момент, коли вона доторкнеться до речі… речі!..
Це була частина зробленого із синього каменя скарабея – жука, який у Єгипті вважається священним.
– Бери, але обережно, – застеріг батько. – Він може виявитися крихким.
Звершилось! Вона тримає в руках предмет, який колись трима… Що це?! Раптом голова закрутилась, в очах потемніло, ноги підкосились, і Роксолана впала на пісок. Що було далі?
Піраміди, але не такі, як зараз, а новіші, облицьовані білою, блискучою на сонці плиткою. Чоловіки, засмаглі, в білих лляних схенті до колін. Жінки в білих легких сукнях до п’ят. Ось група рабів тягне величезні блоки до пірамід. У повітрі бринить напруга і воля, воля когось вищого від них, когось могутнішого.
– Доню, доню, як ти?
Роксолана відкрила очі – над нею стурбовано схилилися мама, тато і вся експедиція. Навіть обличчя завжди веселого узбека Улугбека Карімова здавалося зараз заклопотаним.
– Що зі мною? – Лана спробувала звестися, торкнулася рукою вологої пов’язки на лобі.
– Ти зомліла – мабуть, сонячний удар, – припустила мама. – Але… дивно…
* * *
Наступні кілька днів її на розкопки не брали, мабуть, боялися, що отримає ще один сонячний удар. З нею в готельному номері залишався хтось з експедиції. Коли це була Діана Роуз (англійка), за професією модельєр-стиліст, а у вільний час художник, вони з Роксі вишивали бісером або малювали.
Якщо з дівчинкою залишався Андреа (прізвища його вона не знала, всі завжди називали його по імені), вони довго гуляли, і Адреа (йому було років двадцять п’ять) розповідав про свої колишні експедиції (попри свій відносно юний вік, він побував уже в трьох експедиціях).
Але Роксолана найбільше любила, коли з нею залишався Улугбек Карімов. Його веселий характер, розповіді, пересипані кумедними анекдотами і смішними історіями, дуже імпонували Роксі.
Однак, як не цікаво було залишатися з Діаною, як не захоплююче з Андреа, як не весело з Улугбеком, Лана вибрала б бути присутньою на розкопках. Хоча від того часу, коли викопали частину скарабея, експедиція більше нічого особливого не знайшла.
Спостерігати, як археологи працюють лопатками та щіточками, було для дівчинки заворожливо, так само, як дивитися на багаття чи воду, що спадає каскадами.