Лісовичок і Мавка
Чи не траплялося в зимовім лісі
Зустрітись вам коли Лісовичку?
Якось було: в розламанім горісі,
У шкаралупці, спав він на бочку.
Такий маленький, а господар лісу,
Оцих дубів розлогих і беріз.
То кине десь туман він, як завісу,
То чеше біля річки верболіз,
Щоб не кудлатився, як збита вовна,
А розрівняв стебло своє гінке.
В Лісовичка обов’язків же повно,
Життя у нього, мабуть, нелегке.
Але йому допомагає Мавка,
Що цілу зиму спочива в дуплі.
Коли злякати кого схоче – гавка,
А навесні бере до рук граблі,
Порозгрібає листя під дубами –
І проліски проклюнуться ураз.
Вона торкнеться ще до них губами,
І з’явиться найкраща із окрас
Старого лісу – квіточки синенькі,
Хоча іще то тут, то там сніги.
Та зігрівати подихом легеньким
Найперші квіти Мавці до снаги.
Оберігай же й ти маленькі квіти,
Не виривай цибульки, корінці,
І будуть вони в лісі так синіти,
Як очі Мавки, ніжні квіти ці!