Новорічні видіння
Зимою місяць кришталевий,
А зорі – дзвоники скляні!
Заметів білогриві леви
Лежать край шляху в напівсні.
Повітря кришиться на друзки –
Від холоду, як лід, ламке!
У інеї в’юнкі галузки
Беріз – мереживо тремке.
Те, що в душі таке тендітне,
Враз відкривається, як скарб,
Немов малюєш заповітне
Легеньким дотиком до фарб.
– Дзінь! Дзінь! –
Дзвіночків переливи!
Примарне сяйво залива
Зимових краєвидів диво.
А в серці вже цвітуть слова,
Народжені безкраїм небом,
Де місяць ватрою горить.
Воно широким вільним степом
В уяві постає за мить:?
Ось мчать, як вітер, скіфські коні!
Сніг шурхотить чи ковила?
Тоді в неписанім законі,
Як квітка, воля розцвіла!
Її зерно і в наших душах,
Немов зоря у срібну ніч,
Всі сумніви, мов тіні, рушить,
Неначе й не було сторіч!
Свободі бути в Україні
На праведній її стезі!
Надходить нині рік «зміїний»,
Премудрий – віримо усі!
І сяє місяць кришталевий,
І зорі – дзвоники скляні…
А Україна – королева
На троні щастя осяйнім!