Місто блакитної мрії в новоріччя
Новорічні запалимо свічі,
В світлу нічку відхилим вікно.
Рік Новий в нас буває аж двічі!
Двічі нам його стріти дано!
Хлопченя у біленькій шапчині,
У пухнастім, м’якім кожушку
О дванадцятій двері відчинить
З подарунками нам у мішку.
Там і щастя твоє, і удача,
І клубочок веселих стежок!
Щоб збулося усе щонайкраще,
Розсипає сріблястий сніжок
І мандрує від дому до додому.
Ми у місті його володінь!
Тогорічну забудемо втому,
Пірнемо в золоту світлотінь
Вулиць міста у сяйві святковім.
Що не крок, то дива і дива!
Місяць кинув на щастя підкову!
В небі зірка сяйнула нова?
На добро, і на долю величну!
І новий, і старий Новий рік!
Щоб отак, як у ніч новорічну,
Коли час лине струменем рік
І змивають нового потоки
Всі намули у долях людей,
Проростало у душах високе
Із нових, ще не знаних ідей!
Щоб надії усі, сподівання
Розцвіли, як сади по весні!
Щоб у кожному серці кохання
Забриніло, мов любі пісні!
Тоді місто блакитної мрії
І барвистість його вітражів
Нас теплом новорічним зігріє
Між роками, якраз на межі
Тридцять першої й першої дати!
І ми зробимо крок в майбуття,
Щоб новими, як рік цей, постати
У надії на краще життя!