Зимові дивовижі Скіфії
У Скіфії славетний Геродот
Здивований був видивом – снігами.
Немовби небо поєдналось з нами,
Сипнувши срібла зі своїх щедрот.
Немов рої небесних білих бджіл
В морозній млі нечутно, ніби духи,
Сплітаються у дикім танці хуги,
Звиваючись вінком примарних кіл.
Замети, наче гори, постають
В рожевім сяйві на зорі вечірній,
І вабить чистотою сніг нагірний,
Змітаючи з сердець і гнів, і лють.
І ясно так, і холодно довкруж,
А затишку не хочеться шукати.
Тож, скіфи і не будували хати:
Їх дім – ввесь світ. Його ж то і не руш!
Лежать сніги, як і належить їм,
І кригою видзвонюють озерця.
Зима, немов лілея біля серця,
Чарує казкою. До неї ж і ходім!?
У ці палаци сніжно-крижані,
Що інеєм взялися на морозі.
О, Скіфіє у зимовій облозі!
Така далека і близька мені.