Перший сніг
Снігопад – мов біла хризантема,
Що заглянула в моє вікно.
Так, зима – то, справді, вічна тема,
Та нова щоразу все одно.
Ще вологі ці сніжинки білі,
Тож, летять букетами до ніг.
Я люблю зимові заметілі
І м’який, неначе вата, сніг!
Осідає сніговій на вітах
Білосніжжям неземних суцвіть,
І стоять дерева ніби в квітах,
У пір’їнах, щоб кудись злетіть.
Візерунків неосяжне диво –
Мов пухнаста казка наяву!
І довкола всі такі щасливі,
Прокладають стежечку нову!