Еміліан
Якось у садку розгорнула листя яблуні, а за нею – галявина з квітів і різнотрав’я, заселена равликами-павликами. Давненько тут не була, і ось такий сюрприз!
Спіралеподібно вигнуті черепашки нагадують мініатюрні духові інструменти, а ріжки – дивовижні антени, спрямовані, можливо, в космос.
Легенький вітрець шелестів яблуневим листям, і здавалось, що то грають маленькі музиканти – равлики. Я відчула себе Гулівером у країні ліліпутів.
Схилилася до них, щоб розглянути. Ось найбільший – може, равлик-король? Він повернув антени з оченятами на кінцях у мій бік. Розглядає чи вивчає мою ауру? Мабуть, останнє, бо вирішив, що мене немає чого боятися, і рішуче переповз на лопушок, який я йому підставила. Енергійно відгриз кінчик листка, ніби ледь усміхнувся вдоволено і знову запитально подивився на мене: куди, мовляв, помандруємо?
– Еміліан! – ім’я, здається, матеріалізувалося з космічного пилу.
Його невеличка голівка на сіро-біластій довгій широченькій шиї, що плавно переходила в тулуб, згідно хитнулася:
– Так.
І я взяла равлика до себе в гості. Поселила в акваріумі на підвіконні. Підстелила листя, влаштувала місточки з гілок і щодня обновляла інтер’єр, зволожувала повітря. Емілі познайомився з іншими мешканцями підвіконня. Тут підростають рослини мало не з усіх континентів: схожі на екзотичних фламінго рожевостеблі фатсії з першими фіолетовими листочками, хавортія з далеких пустелей Південної Америки, дизиготека з Тихоокеанських узбереж, хлорофітум з мусонних лісів Південної Африки, врієзія, що п’є воду з міжлисткової чашечки, пасіфлора з Австралії, підростає мирт із Середземномор’я і ще чимало дивовиж. Але Еміліану найбільше припала до смаку рослина з тропічних лісів Бразилії – кактус шлюмбергера.
Треба було запропонувати щось смачніше. Чого тільки не приносила! Зробила пошук в Інтернеті: клас Черевоногі молюски, вид Легеневі (Pulmonata). Із складок мантії на потилиці утворюється порожнина, де відбувається газообмін, оскільки у стінках порожнини розгалужені найдрібніші кровоносні судини; у черепашку тварини втягуються за допомогою особливого м’яза; є слуховий апарат-пухирець. А харчування – листя або молоді бруньки.
Нарешті, знайшлася заміна кактусу – листки липи. Бразильський гість був врятований, а Еміліан задоволений. Мені здавалося, він тепер навіть швидше перетинає простір мого вікна, розглядаючи краєвиди. Але ж равлики краще бачать на близькій відстані! Може, скучив за галявиною в саду?
Жаль розлучатися, та чого не зробиш в ім’я дружби!
Ось і килим-самоліт з лопуха. Еміліана, напевно, вражає швидкість руху.
– Добридень, равлики! Може, це справді ваш король? Найбільший же! І щось без нього у вас з музикою не ладиться.
Еміліан пірнув під квітчасто-трав’яний килим, а в його округлій, майже кулястій, жовтувато-коричневій черепашці озвався подих вологого повітря саду.
– Щасти тобі, Еміліане!