Хімія – рятівниця всесвіту
І місце в конкурсі юних хіміків журналу
«Хімія для допитливих» (2012 рік, № 9)
– Захід сонця над морем! – голос дівчинки лунав захопливо і якось стривожено. – Ми на березі Середземного моря, а воно аж ген-ген, ледве мріє. Для тебе ж, Саліме, це, певно, стало звичним.
Синьоока русявка розуміюче усміхнулася, здмухуючи з чола іскристий кучерик, що вибився з кіски.
– До цього не можна звикнути, – сумовито відгукнувся співрозмовник. – Оце порожнє морське ложе... Тільки вдалині синіє вода. Мине час – і вона зникне.
– Цьому зарадять! Недаремно ж мої й твої батьки у складі міжнародної експедиції збираються в далеку космічну подорож – туди! – десятилітка змахнула рукою, вказуючи на перші зорі над горизонтом, і продовжила: – Слід спрямувати водень до Сонця, яке потребує його, а потім знову цей газ, необхідний для того, щоб не щезала вода на Землі, змітатимуть із Сонця його вітри до земної атмосфери. Тоді все налагодиться! Оживуть ріки і моря!
Її одноліток, єгипетський школяр, здивовано дивився на дівчинку з України, яка так добре говорила його мовою:
– Мальво, ти довго вчилася нашої мови?
– А ти як думав? Я ж готувалася до цієї поїздки. А тепер хотіла б якось потрапити на космічний корабель!
– На космічний корабель?
– А чому б і ні? Уявляєш собі міжзоряну подорож? А до того ж ці дорослі... Їм же не обійтися без нашої допомоги!
– Послухай, – щілинки примружених очей Саліма, здавалось, випромінювали незвідану космічну темінь, – а якщо пробратися в антисвіт корабля?
– Т-т-ак! – аж підскочила мандрівниця. – Але яку антиречовину оберемо? Морську воду б... Та до неї не близько.
– А пісок? Його он стільки! – оглянувся довкола Салім.
– Пі-сок... – проспівала Мальва. – Оце б олівця мені! Та обійдемось!
І вона, зломивши суху гілочку очерету колишнього узбережжя, схилилася над гладенькою поверхнею бархана. Салім і собі озброївся таким же «олівцем». Юні хіміки заходилися чаклувати над формулами, які, трохи осипаючись, поставали рядочками на піщаному «папірусі». Діти двадцять третього століття! Хімія для них – щоденна данність. Адже ця наука змінила життя у всьому світі. Люди живуть у прозорих, коли дивитися зсередини, і матових ззовні затишних будинках, у яких вільно циркулює свіже повітря.
У школах хімію вивчають з першого класу, а таблиця Менделєєва для малюків – азбука, яку вони осягають ще в дошколярику.
Хімія нині – органічна складова інших наук: і математики, і фізики, і, звісна річ, біології, астрономії, та що там – навіть мовознавства, зокрема графіки. А гігієна побуту! Бруд щез із планети! Проблеми целофанових пакетів і пластикових пляшок згадуються тільки в історичних нарисах. А медицина! Її досягнення завдяки хімії безцінні: хвороби зникли з планети Земля, всі проблеми зі здоров’ям профілактично вирішує імунітет, який не допускає збоїв в організмі. Людське життя може тривати вічно! Освоєні нові планети, де, завдячуючи хімії, налагоджені комфортні умови проживання. Всесвіт безконечний і безконечне життя людей! Усе поєдналось у прекрасній формулі Вічності!
Та чи не найголовніше те, що це стало можливим завдяки літієвій воді. Відомо ж, якщо в джерельному потоці містяться солі літію, то люди, які вживають цю воду, завжди в доброму гуморі, усміхнені, щасливі, сповнені доброти. Отож світ ніби відмінився! Щезло зло, ненависть. Кожен має тільки добрі наміри і втілює їх у життя. Війни відійшли в далеке минуле, і ще тільки підручники історії дивують оповідями про них сучасників.
Тюрми зникли як атавізм, адже ж не стало злочинців. Детективи, написані в сиву давнину, здаються гумористичними творами!
Земля стала планетою радості і щастя.
Але внаслідок згорання водню в надрах Сонця його більше не заносять у земну атмосферу сонячні вітри... Зменшується кількість води на планеті... Висихають ріки, моря... Ба! Навіть океани!
А тим часом у міжзоряних туманностях водню та й водню!.. Неймовірні обсяги цього газу, як відомо, зв’язує навіть незначна кількість літію. Добратися ж до далеких світів нині не проблема: декілька грамів антиматерії забезпечать енергією політ космічного корабля!
Ось і вирушає в експедицію міжнародний екіпаж хіміків-науковців.
– Треба було діждатися Мальви, – турбується її мама, а тато заспокоює: – Вона ж учитиметься в хімічній школі Каїра. Салім якраз повів її на екскурсію до шкільних кабінетів.
– Не турбуйтесь, – це в один голос батьки Саліма. – Все буде добре, та й повернемось же скоро. Що то антиречовина! Швидкість корабля майже, як швидкість думки!
Тим часом учні хімічної школи, про яких тільки-но йшла мова, перебували також у космічному лайнері, тільки в його антипросторі.
– Ле-ти-мо-о-о! – раділи юні космонавти.
Лементувати можна було досхочу – ніхто не почує! Але що це? Дітям перехопило подих, забракло повітря для дихання.
– Ох-ох... – вони вже майже непритомніли.
На щастя, в разі нестачі кисню антиматерія має здатність виштовхувати все живе в свою протилежність – у матерію.
– Ми дихаємо! – зраділи мандрівники, приходячи до тями.
– Що це ти стискаєш у долоні? – чомусь насторожилася Мальва.
– Та це ... спіткнувся біля трапа ... погана прикмета... – Салім якось знітився, було незручно, що вірить у прикмети.
– А дай-но сюди, – похопилася подружка. – Який легкий! Темно-сірий... Це ж наліт з нітриду та оксиду! А цей камінь...
– Літій! – жахнулися в один голос, а Мальва в одну мить обліпила Салімів талісман чимось білим.
– Це, – уже спокійно, але теж якось ніяково пояснила, – стеарин... з мого талісмана ... білого ведмежатка... Я теж, признатися, трохи вірю в прикмети.
І діти полегшено зітхнули.
– Це ви?! – у дверях постав Мальвин тато. – О... – але він швидко оговтався: – Оце матуся зрадіє!
Звісно, на цьому пригоди не закінчились. Але треба віддати належне дітям – вони старалися бути хорошими помічниками в експедиції. І коли двері у відсіку літієвої камери заклинило, то саме Салім зміг протиснутися в щілину-віконце і відчинити замок. А Мальва стала позаштатним флористом експедиції, адже повітря в салоні зволожували і збагачували киснем спеціально дібрані рослини. Мальва ж зналася на цьому!
– Мабуть, тому, що у тебе таке ім’я – Мальва! – знайшов пояснення її хисту Салім.
– Атож! – засміялася юна флористка. – Покажу тобі колись мій зимовий сад на підвіконні вдома.
Чи то й справді дитячі талісмани мали магічну силу, бо хімікам-науковцям усе вдалося! Сонце приймало, здавалося, нескінченний потік гідрогену. Завирували хімічні реакції, зринули сонячні вітри. Наукова експедиція хіміків успішно завершилася. Життя на Землі було врятовано! Благодатні дощі омили планету.
– Іди, іди, дощику!
Зварю тобі борщику! –
виспівували друзі Мальва та Салім, який приїхав помилуватися садочком на підвіконні.