Вулиця Данила Нечая у Вінниці
Під Вінницею йшли тоді бої
За Україну, світлу й незнищенну.
Тут воювали пращури мої
І проливали кров свою священну.
Мужицьку кров Шевченко не схотів
Із панською й за гроші поєднати.
Він оспівав славетних козаків,
Озброєних в любові світлі лати.
Любові до правічної землі,
Политої і потом їх, і кров’ю,
Де в кожнім українському селі
Бажали усім: «Доброго здоров’я!»
Де доброта, мов веселковий рай,
Зоріла над стражденною землею.
Здавалося б, радій собі, співай
І Україну називай «зорею»!
Так ні! У цьому райському краю
Справдешнє пекло люд спізнав у горі.
Під Вінницею голову свою
В бою Нечай склав за велінням долі!
Йшла в Україні Визвольна війна.
Під проводом Хмельницького козацтво
Всю чашу бою випило до дна,
Явило світу силу і лицарство!
Йду попід Бугом. Вулиця Нечая
Поміж мостами в’ється, як ріка.
Така нам звична й разом незвичайна,
Як меч в могутній длані козака!