Шевченківські дні
Портрет Шевченка – дому оберіг,
«Кобзар» – моя духовна охорона!
Як вість небесна – березневий сніг,
Чернечої гори ясна корона!
Дніпро, відчувши силу весняну,
Змиває товщу криги над собою.
А верби, прокидаючись зі сну,
Єднають радість з тихою журбою.
Дев’яте березня – щасливий День
Народження Великого Поета!
Потік його поем, його пісень –
Натхнення, дум благословенні злети.
Десяте березня – трагічний час.
Тож дзвонять дзвони нашої печалі.
Та його слово завжди серед нас,
Його герої – велети повсталі!
Далекі горизонти світові,
Скарби духовні неньки України!
Читай «Кобзар» і віднайдеш нові
Можливості для розвитку країни.
Бо його слово, сповнене добра,
Гуртує всіх – і схід наш, і Карпати,
Південні терени, адже пора
Нам спільний шлях до щастя відшукати!
З Чернечої гори такий овид,
Що серцем осягаєш незабутнє.
Кобзар Шевченко оглядає світ,
Вдивляється наш геній у майбутнє!