Птахи прилетіли
Прозорий присмерк раннього світанку
Відхилить штори сонного вікна.
Всі добрі справи починають зранку,
Як і тепер господарка-весна.
Мов птахи, що клопочуться, веселі,
Співаючи на різні голоси,
Обладнують вони свої оселі
Між крапельок ранкової роси.
– Ніде, ніде не може бути краще!
Як з вирію летіли довго ми!
Та там би не залишились нізащо –
То схованка від лютої зими, –
Щебечуть і росу п’ють птахи ранні.
Тяжка була дорога, дальнім путь,
Як гарно тут весною на світанні,
А ще ж на них розкоші літа ждуть!
Роботи стільки! Але це не горе,
Як кажуть, праці непочатий край.
Яке ж повітря свіже і прозоре!
Купай у ньому крильця і співай!
Господарюй, бо вдома, в Україні,
Дарованій нам Богом в добрий час,
Малесенькій пташині і людині,
Деревам, квітам – це усе для нас.
Усі ми тут – згуртована спільнота,
Природа й люди в ранку на крилі.
А за садами сонечко вже сходить,
Пливуть хмарок рожеві кораблі.
Вітрила пурпур, мов у книгах Гріна,
І Україна – дівчинка Ассоль –
Зайшла у трави-хвилі по коліна,
А хор пташок бринить:
– Ре! Мі! Фа! Соль!
Назустріч мрії, щастю, благодаті –
Усе тут, в Україні, на віки.
Як обереги, у білявій хаті –
Квітчасті українські рушники.
Квітуй же, Україно, всім на диво!
Пташиним хором, радістю брини!
Будь кожною хвилиною щаслива
Пташиної величної весни!