Український край
Передосінній день, а мов весною
Пташки співають в іскорках тепла,
Говорять любим співом між собою,
Пригадують весну, що тут цвіла.
Цвіла в розкошах ніжних ароматів
І осипала в гнізда пелюстки.
Як діаманти в тисячу каратів,
Вночі на небі сяяли зірки.
Вони далеке світло чи облуда
Погаслих сонць із давньої пори.
А наше сяє – коровай із блюда –
І золотить високі явори.
Ті велети, що аж сягають неба,
Ховаючи гніздечка в тінях крон.
Їм соколят вигойдувати треба,
Співати на ніч про дрімоту й сон
Такий солодкий, і короткі ночі,
Про літепло ранкової роси.
Горить зоря, дзвенять пісні дівочі,
Немов пташок веселих голоси.
Мелодії, що закликають щастя
У наш веселий український край.
Його знайти у вирії не вдасться.
Те щастя – пісні щедрий урожай.
Під небесами співом акапельним
Бринить на вітрі барвою зорі.
А нині, наче написом наскельним,
Озвалося, як осінь на порі.
Вже на порі осінні листопади,
Барвисті, ніби веселкові, дні.
Спитає серце в осені поради,
І в ньому зазвучать нові пісні.