Українська оселя
Зігрію серце осені теплом.
Ці барви – наче люстра, що в оселі.
А небо тут – розчиненим вікном!
Уявні стіни – ніжні акварелі.
Ще й осінь вишиває рушники,
Обрамлює вишивані картини.
О, Україно! Пропливли віки,
А в тебе й досі усмішка дитини!