Казкова Україна
Нам осінь казкою своєю мила:
Що не листок – ліхтарик чи зоря,
Ліси немов палаючі моря,
Що, може, їх синичка й запалила.
Дорога світла в’ється килимами,
Кущі спіреї пишні і густі.
Дерева наче замки золоті!
Над ними хмари синіми димами.
Осінній парк, і тут свої ідеї.
Ось прихисток обабіч жовтих лип,
Де підростає сироїжки гриб,
А цвіт листків неначе орхідеї!
Така казкова нині Україна!
Їй осінь вишиває рушники.
Ось клени – кучеряві парубки.
Як дівчина, красується калина.
В серцях людей всі барви ці осінні –
Красою, що правічна на землі.
Її сповідують дорослі і малі.
Тож чари осені повік нетлінні!