Вишні України
Моя душа під благодаттю вишні,
Осінньої, рожевої в саду.
Листки такі, неначе квіти пишні,
Вінчають її вроду молоду.
У кроні неба синього іскринки,
Проміння сонця ніжно-золоте.
Листочки наче сонячні жаринки.
Отак осіння вишенька цвіте!
І віриться, вона, садка окраса,
Багато знає вічних таємниць,
Тож трав зелених неспокійна раса
У золоті осіннім пада ниць,
А деревце тендітне, як дівчатко,
Довкола з листя сяйво розсипа.
Нема цвітінню краю, ні початку,
Бо і сніги цвітуть, коли зима!