Рідне слово
Щаслива я, що в рідному селі
Я прокидаюсь рано на світанні.
Сердечка слів у мене на столі
Ряхтять, як в Україні роси ранні.
– Дай, Боже, вам! – радію вже словам,
Як дивосамоцвітам України. –
Ніколи вас нікому не віддам,
Ви – скарб у серці кожної людини.
Ви – віра, що у долю пророста,
Пшениченькою колоситься в полі.
Ми ж українці в світі недарма –
Козацький рід, що завжди прагнув волі.
Чумацький Шлях усіх сердечних слів
В галактику високу ми зібрали.
Щоб путь у майбуття для них зорів,
Брини, бандуро, і дзвеніть, цимбали,
Бо ми не хочем смутку і журби –
Плекаєм радість сонячно-крилату!
Любові й миру білі голуби
Летять у кожну українську хату,
Щоб злагода була поміж людьми,
Веселками серця навік єднала.
Ми в себе вдома, в Україні ми!
Тополя і калинові корали –
Така краса, що й годі де знайти!
«Сади рясні» Шевченкового краю,
Басейни рік джерельної води;
«Стоїть гора висока» опріч гаю.
А рута-м’ята! Все скарби любові
Що збереглися в українськім слові!