Море душі
О море! Українські небеса
В тобі у русі, в безконечній зміні!
Стою на прибережному камінні.
Марина1 – краю нашого краса!
То мерехтить і міниться яса,
То як отава тиха в безгомінні,
Чи блискотять коштовності нетлінні.
Гірке, немов згорьована сльоза!
Богиня юності, красуня Геба,
Несе нектар на стежечку гірську:
Смакуйте, якщо є така потреба!
Вдивляємося в далину морську,
Як віддзеркалення просторів неба,
І пізнаємо душу в ній людську!