Сонет про сонет
Як лицар в обладунку, о, сонет!
Став на сторожі і краси, і правди.
В поезії тобі підвладний завжди
Думок і почуттів високий злет!
А протиріччя – як політ комет,
Дилемою – обидва варіанти,
Як «пекло» й «рай» у вічнім творі Данте,
Як ніч і день, як полюси планет!
А висновок – то думки провідник,
У ньому таємнича сутність світу.
Неспокій сумніву розтанув ніби, зник.
Сонет відкрив можливого еліту,
Замрію, до якої ще не звик,
Троянду, що найкраща серед цвіту!