Мета
Коли здійнявсь раптово ураган
І вихор полетів до виднокола,
Піднявся гул стривожений довкола,
Бо ж стільки завдано болючих ран!
Мов діамант, роса укрила лан,
У срібних відблисках ясніє поле
І сльози радості ковта. Тополя
Вирівнює гнучкий високий стан.
Радіють миру стомлені світи,
Купаються у розкошах любові.
Здається, досягли таки мети!
А я її шукаю в мудрім слові,
У протиріччях прагну віднайти,
У післягроззі, в росяній обнові!