Довіра
Квітневі хмари вже на схилі дня,
І їхні відображення у морі,
Як перламутри палево-прозорі,
Мов збруя вітровійного коня.
Дива весняні день охороня
І розстеляє далі неозорі.
А світ увесь схиляється в покорі,
В смарагдове вбираючись вбрання.
Вже й серце б’ється щастю в унісон,
Хоч трохи недовірливо й понині:
Невже, і справді, це не просто сон?
Бо треба чогось більшого людині,
Щоби в одній із кліматичних зон
Упевнитись: все зміниться віднині!