Ключі від щастя
Ці ліхтарі нічні, морський прибій
І повня в діамантовій короні,
І зорі, що у неї в охороні:
Не спить за горизонтом буревій!
Здіймає вітер хвилю, сам не свій.
Тож прокидайтесь, хто думками сонні!
Вдивляйтеся в красу на оболоні
У пелюстковім мареві завій.
Палають квіти, пахощі ллючи.
Увечері царює матіола,
Та енотера сяє уночі.
І все, мов зачароване, довкола…
А де ж від щастя золоті ключі?
Підкаже серце: ген, за видноколом!