VIII. Змова проти…
– Чи не здається Вам, о найсвітліший Ейї, що Ви надто далеко зайшли у своїх задумах?
– Ні, не здається, – відповів доволі різкий голос. – Я переконаний, що він уже надто зажився на троні. Але сьогодні це закінчиться!
– Відразу сьогодні?! – злякано прошелестів голос, який щойно запитував – він належав візирові Мейє.
– Чи ви мені не допоможете? – почулися нотки роздратування у голосі Ейї.
– Я?! – напевно, ще більше злякався Мейє.
– Тоді ви підете слідом за цим пихатим хлопчиськом!
– Ви мені погрожуєте? – змінився голос візира.
– Поки що я не погрожую, а попереджаю, – трохи стих голос співбесідника.
Почулися кроки, і хтось щільніше зачинив двері. Кроки, і знову приглушений голос Мейє:
– То що ви пропонуєте?
* * *
Кулею вилетів із зали Ейї і швидким кроком пройшов по широкому коридору. Хряснули, закриваючись за ним, двері.
За хвилину із зали вийшов візир і покрокував коридором в протилежному напрямку.