ХІ. Заповітна скринька
– Я… Я не знаю, що відбувається, – розповідала Анхесенамон, коли вони з Роксоланою сиділи в її покоях (єгиптянка – на ліжку, а Лана поруч – на дерев’яному стільці з ніжками у вигляді лап лева). – Мене не полишає відчуття тривоги, у той час, коли, на перший погляд, у палаці все спокійно, – цариця відволіклася, щоб погладити Бастет. – Ти знаєш, чому Ехнатон зміг привернути на свій бік більшу частину населення, значно більшу, коли так кардинально поміняв віру?
Роксі похитала головою.
– Тому, що в нього була ворожбитна річ! – пояснила Анхесенамон. – Тому, що в нього була ця чарівна коштовність! – вона показала гості кам’яного скарабея на шиї кішки. – Талісман, амулет, оберіг – називай, як хочеш, але ця прикраса сприяла успіху!
Роксолана подивилася на співрозмовницю з деяким нерозумінням.
– Аменхотепу ІV, тобто Ехнатонові, кам’яного скарабея подарувала Тія, мати. Коли вона зайшла за обрій (про фараонів не говорять «помер», вони «заходять за обрій», як сонце), до Ехнатона підійшов її слуга і сказав: «Цариця Тія, хай прийме її душу Осіріс, владика мертвих і бог відроджених, наказала це вам передати». І простягнув маленьку скриньку. Аменхотеп узяв скриньку, замкнувся у своїх покоях і просив нікого до нього не впускати. Так він просидів кілька днів, після чого вийшов і, видавши указ стерти всі згадки імені Амона, на декілька днів зник. Ніхто не знає, де Ехтамон (це ще одне, третє, ім’я Аменхотепа) був у той час. Ніхто його не бачив, попри те, що всі його шукали. Після свого повернення, фараон продовжував правити країною, ніби нічого й не трапилось.
– А звідки ти знаєш, що це саме та коштовність? – запитала Лана.
– У читальні я знайшла старий папіріус із зображенням і описом кам’яного скарабея. Там було написано, що чарівний кам’яний скарабей Ра, виготовлений Великим Майстром – був у ті часи при дворі знахар такий – на замовлення цариці Тії, може розділятися і складатися знову. Цілий, він має здатність привертати вуха людей до слів свого власника – тому Ехнатон зробив таку велику реформу! У розібраному вигляді кожна частинка може переміщати в часі. Подейкують, що в тій скриньці було ще запрошення…від Тії…
На кілька хвилин запанувала мовчанка. Цариця гладила кішку, Роксолана оглянула кімнату – просторі, проте невеликі покої з високою стелею і пишним, але непомпезним убранством. Мінімум меблів: стіл, два стільці (на одному з них вона зараз сиділа), дерев’яна розмальована різьбленнями та інкрустована дорогоцінним камінням скриня (напевно, для одягу), нешироке ліжко. На підлозі лежав світлий лляний килимок.
– Коли мені було дев’ять років, – продовжила далі Анхесенамон, – я помітила у Бастет на шиї цей шматок прикраси і, побачивши на ньому знахарські знаки, зацікавилася та вирішила пошукати в читальні інформацію про кам’яного скарабея. Довгі дні пошуків не давали результатів, аж поки я не знайшла один папірус двадцятирічної давності – звіт про податки за рік з Нижнього Кемету. У нього був вставлений папірус з описом цілого кам’яного скарабея з невеличким листом, у якому було написано, що Аменхотеп ІV роз’єднав прикрасу і заховав усі чотири її частини. «Одну носить палацовий мешканець, другу ховає будівля палацу, третю зберігає земля, четверту закриває вода». «Палацовим мешканцем» виявилася Бастет, – єгиптянка показала скарабея на шиї кішки. – Частину скарабея, яку ховає «будівля палацу», я знайшла. Вона була в передпокої під килимком. А третю, третю знайшов Мерисетан. Це мій слуга і хороший друг. Раніше він був слугою Ехнатона, і той за добру службу нагородив Мерисетана ефіопським золотом. А потім Мерисетан знайшов четверту частину скарабея, показав її мені, і, оскільки в палаці зберігати так багато частин магічної прикраси відразу стало небезпечно, я попросила його забрати на деякий час знахідку до себе, – єгиптянка гладила улюбленицю. – Мені здається, що сам Ехнатон і написав цей папірус після того, як роз’єднав і заховав частинки скарабея. Він хотів, щоб скарабей зберігся до кращих часів і його потім могли знайти.
Але, мабуть, одна з цих частинок потрапила до лиходія, бо… – і Анхесенамон переповіла Роксі свій сон.