ХІІІ. Шерех у кущах
– Ніхто не повинен дізнатися, хто ти насправді! – пояснювала Анхесенамон, дістаючи з широкої скрині білу лляну сукню і подаючи її Лані.
– Це мені? – здивовано запитала Роксі, беручи легку сяйливу тканину до рук.
– Вдягай! Ти будеш моєю служницею. Якщо хтось запитає – тебе звуть Тенніт. Але питати ніхто не повинен, особливо на святі, – єгиптянка діставала з невеличкої скриньки прикраси: барвисте намисто (шворочка з нанизаними на неї скляними кольоровими намистинами) і такий же браслет. – До речі, ти вмієш танцювати? – обернулась до Роксолани.
– Танцювати? – здається, це питання заскочило зненацька.
– Зрозуміла… – напевно, Анхесенамон трохи розчарувалась, але вже за хвилину продовжила: – Та вже немає часу – святкування сьогодні опівдні.
* * *
Попереду йшли співці. Пишно вбрані й прикрашені квітами, в своїх піснях вони оспівували чарівну красу «Сина Сонця» і його дружини.
Далі були танцівниці. У легких сукенках вони ритмічно рухалися в такт дивної, хоча й приємної для Роксолани музики.
Нарешті, за танцівницями їхала чудово прибрана карета, запряжена трьома кіньми. У ній, напіврозвалившись, сидів фараон з дружиною. Час від часу вони махали руками і посміхались народу, що стояв обабіч дороги і вітав володаря.
За каретою йшли слуги та інша придворна челядь. Серед них була і Роксі. У «древньоєгипетській» сукні з «древніми» квітами лотоса в зачісці, вона зацікавлено роззиралась, не гублячи з ока карету.
Замикала процесію юрба простого народу. По-святковому вбрані, вони безтурботно веселилися, розділяючи радість свого володаря.
Та ось погляд Лани привернув сторонній рух у кущах. Дівчинка на мить зупинилася. Доволі густі зарості акації не давали як слід роздивитися. Роксі вже хотіла було рушити далі, коли кущі знов загойдалися.
Дівчинка відчула, як долоню, якою вона якось торкнулася кам’яного скарабея, немов охопило вогнем.
Ледь затримавшись, Лана відстала від процесії і тепер стояла метрів за сорок від колони, що повільно віддалялася. У кущах це, напевно, помітили, бо щось тихо… ойкнуло! Шелести стихли. Так само зникли Ланині сумніви – в кущах була людина! Але хто це? Якщо просто городянин, то чому не святкує, як усі, а ховається… по кущах?! Чи… Роксолана рішучим кроком попрямувала до кущів. Вона пам’ятала сон, про який їй розповідала Анхесенамон.
На мить затримавши гарячу руку на дрібненьких листочках і чомусь згадавши Гамлетове «бути чи не бути», дівчина відгорнула колючі віти…