Розділ ІІІ
Нові пригоди Кіри. Аіс та Сіама
Розхвилювалася Кіра:
– Зроблю все, постараюся!
– Якщо земна дівчинка потрапляє у нашу країну, вона стає феєю. Отож ти вже трохи володієш чарами, можеш пересувати предмети. Наприклад, поклич вазончика, що в кінці кімнати. Скажи слово…
І пан Аренс написав на клаптику паперу: «Приме!»
– Приме! – несміливо прошепотіла Кіра, і зелений кущик в горщечку здійнявся в повітря, завис на хвильку і впевнено поплив до Кіри.
– А можна в доганялки? – сяйнула ямочками на щічках веселунка і вибігла з духмяного будиночка на квітчасті простори та й гайнула аж у поле. Оглядається, а домашня рослинка не відстає! Ой, як цікаво! Захотілося Кірі збільшити гурт і покликати хоча б оцей польовий мак, але тут дівча аж зойкнуло, бо десь узявся комар і вжалив її.
– Ай… пріме! – ось що вимовила цього разу юна чаклунка.
На ці слова заворушилася земля і виринуло страшидло – велетенський змій.
– Хто кликав мене? – проревів.
Кіра кинулася бігти, сподіваючись на свою спритність, – не даремно ж її ніхто в класі не міг обігнати, навіть хлопці. Швидше вітру, легше сонячного промінчика побігла. Аж глядь, до неї летить істота, схожа на комету – голова з великими очима та жабрами і довгий-довгий хвіст. Куди ж тепер дітися? З-під землі змій виповзає, а над землею істота-комета!
– Ай-ай-ай! – верескнула у відчаї Кіра, заплющивши очі і чекаючи, що її зараз проковтнуть чудовиська. Вона вже подумки прощалася з татком і матусею, з друзями, з Вогником, з Ері і паном Аренсом. Та нічого поганого не відбувалося, і Кіра розплющила одне око. Над її головою озвалася з польоту жива комета:
– Нічого не бійся, дівчинко! Небезпека минулася! Мене звуть Аіс. А це був змій на ім`я Сіама.
І добрий таємничий незнайомець зник. Щез і Сіама. Кіра відкрила друге око і, щиро дякуючи невідомому створінню та обійнявши кущик з бібліотеки, що нарешті спустився їй до рук, ніби заспокоюючи доторком ніжних листочків, попрямувала до будиночка-півонії, тобто до Ері і його тата Аренса.
Ельф у фіолетовому костюмчику – безрукавка і бриджі – чи біг, чи летів, як стріла, назустріч:
– Що трапилось? Чому ти так кричала?!
– Від радості! – безтурботно махнула вільною рукою дівчинка-промінчик.
Ері став як укопаний:
– В-в-від р-р-радості?
«Виявляється, він заїкається від хвилювання», – поспівчувала в думках Кіра і запитала:
– Хто такі Аіс і Сіама?
Почувши про змія, хлопець аж затремтів, а його темні очі потемніли ще більше:
– Ти звідки знаєш про С-с-сіаму?
– Мені Аіс розповів, але якось не випало познайомитись, – сяяв блакиттю цвіт льону в очах дівчинки.
– Аіс з племені добрих привидів з країни Оана. Навідується до нас, – якось загадково додав Ері.
Кіра задумливо подивилась на юного ельфа, а той запропонував:
– Хочеш, познайомлю тебе з Аувою?