Осінь у Каневі
У Каневі осінній дощик
Чернечу гору окропив,
А поміж хмар, як диво з див, –
Проміння сонячного кошик.
У ньому сонця паляниця,
Обжинків пишний коровай.
Нетканий килим стелить гай,
Струмує з джерела водиця.
А качка, качур, каченята
У літі десь, у «Кобзарі»…
Шевченка постать на горі,
Дніпро віта його, як брата!
Наш Канів, наче серце в грудях, –
Святиня Скіфських теренів.
І кобзарів тут чути спів,
Що будить дух козацтва в людях!